A A A K K K
для людей з порушеннями зору
ІРЦ Іллінівської ОТГ

Чуєш, про що це? Як почути і зрозуміти дитину, яка страждає через війну

Дата: 30.11.2023 18:21
Кількість переглядів: 16

Часто діти не можуть описати свої емоції, бо їх не усвідомлюють. Тому за кожною зміною поведінки насправді стоять не ті причини, аніж здається на перший погляд. Наприклад, дитина вередує і відмовляється лягати спати, але насправді вона тривожиться через ракетні обстріли чи зміну оточення.

Чому важливо звертати увагу на емоції

Часто і дорослі до кінця не усвідомлюють свої емоції, відчуття й переживання. Позаяк емоції — це наслідок реалізованих чи нереалізованих потреб, потрібно вміти їх пов’язувати. Наприклад, через нічні обстріли людина не задовольнила свою потребу в повноцінному сні, тоді не дивно, що весь день вона дратуватиметься через дрібниці.

Ситуація ускладнюється ще більше, якщо батьки забороняють дітям проявляти певні емоції, як-от гнів. Це базова емоція, дитина не може її не відчувати, проте намагатиметься приховувати, щоб не розчарувати родину. Але тоді стрес лише накопичуватиметься, а дитина втрачатиме довіру до батьків.

І навпаки, якщо батьки навчатимуть дітей висловлювати й проживати свої емоції, стосунки в сім’ї поліпшуватимуться. У дорослих з’явиться розуміння, що дитина плаче чи кричить не через «вередливість» — вона реагує таким способом на якісь події. І завдання батьків — розібратися в причинах та допомогти їй подолати складну ситуацію.

Чи готові діти говорити з батьками про свої переживання?

За даними опитування платформи U-Report і БФ «Голоси дітей», 46,8% дітей не розмовляють з батьками про важкі переживання, емоції та почуття, пов’язані з війною.  

Серед головних причин, чому вони не звертаються до батьків, діти назвали: нерозуміння з їхнього боку (21 %), недовіра до них (18 %), відсутність підтримки та знецінення їхніх проблем (12 %), у сім’ї це не прийнято (7,9%).

Водночас для дівчат більш вагомими причинами, ніж для хлопців, є недостатня довіра до батьків, нерозуміння з боку батьків і відсутність підтримки / знецінення. Хлопці більшою мірою не готові розмовляти з батьками через відсутність такої практики в сім’ї, важкі стосунки з батьками, небажання / незручність ділитися.

Більш охоче діти діляться своїми емоціями, важкими переживаннями та почуттями з друзями — 77 %. З них 22 % дітей роблять це завжди, як відчувають таку потребу, ще 36 % — часто, 34 % — інколи і 8 % — дуже рідко. Важливо зазначити, що розмови про переживання та почуття з друзями майже однаково важливі як для хлопців, так і дівчат, водночас різного віку.

Як навчити дитину розуміти свої емоції — чотири поради

1. Розповідайте дитині про емоції: які вони бувають, як проявляються та для чого нам потрібні. Важливо наголосити, що немає поганих чи хороших емоцій — вони всі для нас важливі. Наприклад, страх сигналізує про незакриту потребу в безпеці, а злість — про порушення кордонів.

2. Учіть дитину проявляти емоції в конструктивний спосіб. До прикладу, гнів варто виражати так, щоб не шкодити людям поряд. Для цього існує чимало спеціальних технік — від арттерапії до тілесних практик на кшталт кидання паперових кульок. 

3. Діліться з дитиною своєю реакцією на ті чи ті події, коли вас щось бентежить, дратує чи злить. У такий спосіб дитина розумітиме, що будь-які емоції — це нормально, їх не потрібно соромитися чи приховувати. Але обов’язково наголосіть, що причина — не в дитині, а в зовнішній ситуації, щоб випадково не спричинити в неї відчуття провини.

4. Сформуйте для дитини простір, де вона може проживати свої емоції поряд з вами. Якщо дитина чимось засмучена й плаче, не забороняйте їй це робити та не поспішайте відразу втішати. Долучіться до її переживання — скажіть, що вам теж сумно. У більшості випадків це буде найкращим способом підтримки.

Якщо розмови не допомагають і страх чи деструктивна поведінка не минають або набувають патологічної форми, варто звертатися до психолога. Не затягуйте з візитом, адже що раніше ви потурбуєтесь про психологічну допомогу дитині, то швидше вона відновиться.

Фонд «Голоси дітей» допомагає дітям і батькам, які постраждали через війну, у 13 осередках. Також у нас є чатбот, куди зручно звертатися тим, хто виїхав за межі країни. За телефоном 0800210106 фаховий психолог надасть вам безоплатну допомогу.

Ось тут ви можете підтримати психологічну допомогу дітям:

Отримати психологічну допомогу онлайн

Телефонна лінія психологічної підтримки для дітей та батьків.

0800 210 106

(безкоштовно в межах України)

+38 099 198 57 95

Години роботи:

9:00 – 20:00


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було підтверджено

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень