Пункти незламності в школах: наповнення, чергування та поради омбудсмена
Через ракетні обстріли російської армії, в Україні відбуваються масові відключення електроенергії. Українці на кілька годин, а то й діб залишаються без світла, води, тепла та зв’язку. Для того, щоб зарадити ситуації, у кожній області працюють так звані пункти незламності (з картою розташування пунктів можна ознайомитися на спеціальному сайті, список постійно оновлюється).
У цих пунктах можна зігрітися, випити чаю чи зарядити телефон. Такі наметові “острівці безпеки” створюють у Державній службі з надзвичайних ситуацій. Органи місцевого самоврядування відкривають їх у ЦНАПах, будинках культури, райдержадміністраціях, а також закладах середньої та дошкільної освіти. Тож якщо побачите на фасаді школи чи дитсадка жовтий плакат із написом “Пункт незламності”, отже сюди можна прийти в разі екстреної ситуації.
Та саме це й насторожує батьків та деяких освітян. Ніхто не проти, аби люди, що цього потребують, набрали в школі води, зарядили техніку чи зігрілися. Утім, після епідемії ковіду та повномасштабного вторгнення росії, батькам обмежили вхід до шкіл, а тепер сюди можуть заходити всі охочі.
У деяких школах вчителі нарікають, що, крім навчання, тепер повинні ще й чергувати в пунктах незламності. Освітяни несуть із дому електрочайники та дитячі іграшки, бо пункти офіційно вже працюють, а необхідне приладдя школи ще не отримали.
- Хто відповідає за наповнення пунктів незламності;
- як їхня поява вплине на безпеку дітей у школі;
- чи законно залучати до їхньої роботи шкільних працівників;
- як це впливає на навчальний процес – з’ясовувала “Нова українська школа”.
ЯК ВІДКРИВАЮТЬ ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ У ШКОЛАХ
Поспілкувавшись із кількома директорами шкіл із різних куточків України, з’ясували, що вказівки відкривати в закладах освіти пункти незламності школи отримали від місцевих управлінь освіти. Одні заклади потрапили в перелік, де такі пункти будуть відкриватися передусім, інші опинилися в другій чи третій черзі. Тому деякі школи вже отримали від місцевих органів влади все необхідне, а деякі чекають на постачання.
Зокрема, у пункті незламності має бути:
- генератор;
- інтернет та мобільний зв’язок;
- освітлення;
- опалення (пічки-буржуйки або булер’ян);
- запас води;
- місця для відпочинку;
- аптечки.
У Вінницькому ліцеї № 18 пункт незламності вже має все з переліку. Як розповіла директорка ліцею Катерина Поджаренко, учні вчаться дистанційно, тому на навчальний процес робота пункту не впливає. Міська рада забезпечила школу харчовими продуктами, обігрівачами та 24-кіловатним генератором. За його обслуговування відповідає теж міськрада. Від КП “Вінницяоблпаливо” ліцей отримав буржуйку з панеллю для приготування їжі. У Дитячому фонді ООН ЮНІСЕФ виділили аптечки та засоби гігієни. Благодійні організації поповнюють запаси печива, чаю та кави.
До речі, для батьків із дітьми в ліцеї підготували окремий клас, де є канапа, запас технічної та питної води, аптечки, дитяче харчування, засоби гігієни тощо. Також є приміщення, де діти можуть пограти в настільні ігри. У шкільному ізоляторі приготували все необхідне для людей, яким раптом стане зле.
У київській школі № 229 з облаштуванням допомогли волонтери ГО “Солом’янські котики”. Їхній штаб від початку війни базується в школі (активісти орендують тут кімнату). Директорка Лариса Хоміцька розповіла, що після обстрілів 23 листопада сюди привезли генератор, теплові пушки, два біотуалети, подовжувачі та м’які крісла. Також волонтери подбали про безперервний інтернет, зробили у вестибюлі освітлення з LED-стрічками. У школі є запас води, чаю та печива. На вихідних навіть готували на польовій кухні картоплю та суп. За поповненням усіх запасів стежать волонтери, а школа відповідає за прибирання у вестибюлі та вбиральнях.
В освітніх закладах, що входять до другої черги, як-от школа І-III ступенів № 13 у Луцьку, якраз чекають на доставлення всього необхідного.
“Зараз у школі є буржуйка. Чекаємо цього тижня, що привезуть генератор, воду та продукти. Міська влада має забезпечити нас речами першої потреби”, – зазначила директорка луцької школи Людмила Лавренюк.
У Кропивницькій інноваційній гімназії теж тільки розгортають пункт незламності. За словами директорки Людмили Бондаренко, міськрада привезла генератор, місткості для води та три буржуйки. Навіть запаслися дровами та мангалами, щоби була можливість нагріти воду. Усе це школа отримала від управління освіти.
Проте, деякі заклади освіти не отримали ще нічого. Так, у соцмережах Запоріжжя та Дніпра вчителі розповідають, що школи та дитсадки працюють онлайн, а паралельно освітяни ще й облаштовують пункти незламності. І запитують – за чиї кошти ставити генератори, бойлери та душові, бо органи влади ще нічого не роздають. У Херсоні вчителів просять стати волонтерами в пунктах незламності, щоби допомогти з обліком людей, які хочуть евакуюватися.
ХТО ЗАБЕЗПЕЧУЄ РОБОТУ ПУНКТІВ
Навіть якщо школа отримає все необхідне, як розпоряджатися цим майном далі? Запаси води та продуктів треба оновлювати, генератор треба комусь запускати, і бажано, щоб це була навчена людина. А ще хтось має підвозити та заливати в нього пальне.
Зрештою, за тим, хто саме приходить до школи, мають стежити чергові. Адже в разі повного зникнення світла, води та опалення пункти незламності будуть працювати цілодобово, а під час повітряної тривоги ще й пускатимуть в укриття. Хто і як стежитиме за порядком у закладі освіти?
“У нас такі самі питання, як і у вас, – зазначив завідувач Миколаївського ліцею № 55 Дмитро Васильков. – Роботу пункту незламності ми запустили 25 листопада, таку вказівку отримали від управління освіти телефоном. А от додаткових інструкцій, як далі підтримувати його діяльність, ще немає.
Від управління маємо генератор, він може забезпечувати живлення першого та другого поверхів. Його вмикатиме черговий, але персонал треба ще окремо навчити, як це робити. Ми визначили місця, де люди можуть підзарядити телефони, є столик для чаювання, обладнані туалетні кімнати. У нас є чотири двокубові бочки з водою. Оскільки наша школа працює онлайн, то дітей зараз тут немає. Але впускати ми зобов’язані будь-кого. За цим стежитимуть чергові та сторожі. Чи будуть їм щось додатково оплачувати – ми не знаємо, таких роз’яснень у нас немає”.
Оскільки офіційних інструкцій від органів місцевої влади деякі школи не мають, то організовують роботу пунктів, орієнтуючись на досвід лютого-березня. У перші дні війни саме в шкільних укриттях ховалося від обстрілів чимало українців. Так, у Вінницькому ліцеї № 18 вирішили, що за порядком буде стежити представник адміністрації закладу, муніципальної варти, час від часу будуть навідуватися представники поліції.
Щоб організувати цілодобове чергування в кропивницькій гімназії, весь персонал поділили на 5 бригад. За дорученням управління освіти, із чергуваннями допомагатимуть працівники інших шкіл, що розташовані поруч із гімназією. Директорка Людмила Бондаренко пояснила, що під час воєнного стану працівників можна долучати до інших робіт, крім основної.
ЯК ПАРАЛЕЛЬНО ПРОВОДЯТЬ НАВЧАННЯ
Уміння адаптуватися до екстремальних умов, як-от зараз, звісно, піде на користь освітнім управлінцям. Однак чи не зашкодить це дітям, які здобувають освіту в умовах постійного стресу: навчання переривається то через повітряну тривогу, то через відсутність електроенергії. А тепер додається ще й робота пунктів незламності, тобто, присутність у школі сторонніх осіб.
Директорка кропивницької гімназії Людмила Бондаренко запевняє, що зараз ніхто чужий до школи не заходить, якщо там є діти. У разі блекауту учнів відправлять на канікули.
Її колега з Києва (анонімно) каже, що поєднати навчання із роботою пункту незламності нереально. Хіба що закрити школу, якщо довго не буде світла, води та зв’язку, і перетворити її приміщення на місце прихистку.
У київській школі № 229 пункт незламності працює зараз щодня, а діти паралельно ходять на уроки. Школа має змішаний формат навчання: на заняття приходять учні 1–5 класів, а решта вчиться онлайн. Школярі користуються додатковим входом, щоби не перетинатися із тими, хто приходить до розгорнутого в холі пункту незламності. Здебільшого це молодь, якій треба інтернет для роботи. Директорка закладу Лариса Хоміцька додала, що на обох входах стоять чергові. Усіх, хто приходить до пункту, реєструють у журналі, а волонтери ще й у своїй електронній базі даних.
“Ми ж розуміємо, що насамперед треба подбати про безпеку дітей, а за можливості відокремити навчальний процес від роботи пункту незламності”, – зазначила пані Лариса.
Директор київського фінансового ліцею Юрій Шукевич теж має різні варіанти роботи школи на випадок блекауту. Зараз учні вчаться тут очно, якщо ж доведеться переформатувати роботу школи, то для вчителів та школярів буде доступний другий поверх, а для пункту незламності – перший. Якщо ж взагалі не буде нічого: ні зв’язку, ні світла, ні води, то школа зупинить навчання.
“За нашою школою закріпили тисячу людей, для порівняння – у лютому-березні за нами було півтори сотні осіб. Я повинен реєструвати їх і регулювати розміщення в різних приміщеннях, бо має бути кімната матері й дитини, медпункт, санітарний пост, кімната для людей з інвалідністю, туалети, місця зарядки мобільних телефонів, місце для перекусу тощо. Нам завезли генератор та кубометр дров, але наша школа визначена в другу чергу, тому отримали ще не все. Звичайно, хотілося б швидше все отримати й мати рекомендації, як бути з вчителями, якщо призупиниться навчання. Знаю, що це питання вирішують у міськраді”, – додав Юрій Шукевич.
ЩО ПРО ПУНКТИ ДУМАЮТЬ ДЕЯКІ БАТЬКИ
“Вчора до нашої школи в пункт незламності йшли безхатьки з торбами, їх не пустили, бо пункт ще не обладнано, але пускатимуть, як обладнають”, “батькам на територію садочка зайти було не можна, а тепер стороннім людям – будь ласка? А якщо це люди з небезпечними інфекційними, психічними хворобами, теж, будь ласка?”, – такі питання обговорюють мами й тата у Facebook-групі “Батьки SOS”.
Їхні побоювання, як бачимо, намагаються розвінчати директори. Хтось відправить дітей на канікули, хтось відкрив запасний вхід для учнів, комусь допомагає дистанційне навчання, бо школярів фізично немає в школі.
“Питання безпеки дітей зараз дійсно ключове, адже батьки бояться, що до школи можуть потрапити сторонні особи. Невідомо, з якою метою вони прийдуть і з якими речовинами в кишенях, – розмірковує співголова ГО “Батьки SOS” Олена Парфьонова. – Інше питання – де саме облаштовані пункти незламності. Якщо в холі, то це ще більш-менш. Якщо лунає сигнал повітряної тривоги, а потреба в пункті незламності залишається, то всі переходять в укриття”.
У вчителів зараз інші хвилювання. До Олени Парфьонової звернулося кілька педагогів із регіонів за порадою, як бути, адже їх змушують чергувати в пунктах незламності. Буває, що після нічного чергування вчителю треба йти одразу на уроки.
“Як пояснювали мені вчителі, так вирішила адміністрація закладу за вказівкою управління освіти. Тож навіть немає кому поскаржитися. І жодного нормативно-правового документа, який би регламентував роботу пунктів незламності в школі, немає. Є певні міркування чи інфографіки, але ніде чітко не прописано, хто відповідає за генератори, буржуйки тощо, як організувати чергування, – додає Олена Парфьонова. – Директорів зараз призначають керівниками пунктів незламності, але в їхніх посадових обов’язках цього теж немає.
Тому треба підготувати розпорядження чи рекомендації, як саме мають працювати пункти незламності, хто має в них чергувати. Може, залучати до цього волонтерів, а не вчителів. Або чесно сказати, що в разі блекауту заклади освіти зачиняються, посадові обов’язки вчителів змінюються, а замість навчання їх залучають до чергувань. Бо виглядає так, що плани амбітні, ідея прекрасна, а реалізація – як завжди, з багатьма невідомими”.
ЩО РАДИТЬ ОСВІТНІЙ ОМБУДСМЕН
Про всі ці проблеми вже знають у Службі освітнього омбудсмена. Аби їх обговорити, провели кілька робочих нарад із працівниками закладів освіти. Бо виходить, що невирішених питань багато, говорити про них вголос не всі наважуються, а шукати компромісні рішення треба якнайшвидше.
Що ж пропонує освітній омбудсмен Сергій Горбачов на основі почутих скарг від освітян та після моніторингу нормативно-правової бази, якою можна було б користуватися, відкриваючи пункти незламності?
- Оскільки таких документів наразі не існує, освітній омбудсмен закликає органи влади розробити їх якнайшвидше.
- Обираючи заклад, де можна відкрити пункт незламності, радить віддати перевагу тому, де можна зробити пункт з окремим входом.
- Варто перевіряти та записувати паспортні дані всіх, хто користується послугами пункту.
- Необхідно забезпечити заклади освіти, де розташовується пункт, охороною поліції або муніципальною вартою. Якщо це неможливо, організувати періодичне відвідування таких пунктів правоохоронними органами.
- Підготувати роз’яснення для шкіл про безпеку використання обладнання в таких пунктах.
- Варто призначати керівниками пунктів представників органів місцевого самоврядування, а не директорів шкіл, які відповідають передусім за освітній процес.
- Для чергувань у пункті незламності військова адміністрація має видати наказ чи розпорядження, без нього залучення працівників школи до чергування буде незаконним.
- Графік роботи пунктів може бути наступним: якщо відключення електропостачання на 2–3 години – пункт не працює; відключення електропостачання на 4–6 годин – пункт починає працювати після 16.00, коли завершився освітній процес; блекаут: відключення електропостачання, води та опалення більше, ніж на добу – освітній процес здійснюється в дистанційному форматі, пункт працює цілодобово.
Деякі керівники шкіл (анонімно) кажуть, що створенням та організацією роботи пунктів незламності не повинні займатися шкільні адміністрації, особливо в тих регіонах, де вдається проводити очне навчання. “Та за потреби будь-яка школа підставить плече кожному без спеціальних вивісок, пунктів і розпоряджень”.
Інна Лиховид, Ірина Троян, “Нова українська школа”
Титульне фото: kapri.dn.ua
Джерело:
