По усьому світу 2 квітня одягають блакитне на знак підтримки людей з аутизмом, розладом розвитку нервової системи, що утруднює комунікацію.

         День поширення інформації про аутизм започаткували, щоб поширювати інформацію про цей розлад в усьому світі. Блакитний колір і пазли є символами цього дня. Аутизм, як окрему проблему, відокремили лише наприкінці 30-х років минулого століття. Відтоді змінилися підходи до лікування і діагностика. Уже діагностують цілий спектр розладів, які відносять до аутизму.

         За даними провідних світових організацій, що займаються питаннями аутизму, за останні роки кількість людей з таким розладом неухильно зростає і на сьогоднішній день складає 1% від усього населення планети, тобто більше, ніж усе населення України. Раніше говорили про 1 дитину зі 100, тепер кажуть про 1 із 88, яка має цей розлад.

         Так, у 2005 році було зареєстровано близько 680 дітей з аутизмом, а у 2020 році таких дітей було вже 7,5 тис. осіб. Це рахувалися тільки діти, які перебувають на обліку.

         Суспільство повинно знати, що це таке, тому що незнання породжує страх. Страх і нерозуміння завжди і всюди для людей є причиною, щоб відгороджуватись і відсторонюватись. Слово «аутизм» походить від грецького autos – «сам», а аутизм — «занурення у себе».

         Хвороби «аутизм» у медицині не існує. За словами медиків, називати аутизм хворобою недоцільно, бо остання має початок і кінець, а аутизм – це постійний стан. Правильна назва – розлад аутистичного спектру або РАС. Це – психічне порушення із аномальною поведінкою і труднощами в соціальній взаємодії. До РАС входять синдром Каннера, синдром Аспергера, синдром Ретта, атиповий аутизм та дитячий дезінтегративний розлад.

         Людям із цим розладом дуже важко комунікувати зі світом і спілкуватися з іншими людьми. Перші ознаки аутизму, зазвичай, проявляються у дітей до 3-х років і якщо батьки і лікарі їх вчасно помітять, то такій людині можна допомогти втримати зв’язок зі світом. До того ж, інтелект аутистів не завжди понижений, дуже часто такі люди проявляють хороші, а подекуди і виняткові здібності у певних сферах.

         Здебільшого діти із розладами аутистичного спектру живуть у своєму особливому світі. Діти із РАС по-інакшому сприймають світ. При цьому вони помічають дрібниці, на які інші не звертають увагу, а можуть навпаки – не зважати на речі, на яких фокусується решта. 

         Вони можуть негативно відреагувати на гучні звуки або світлові подразники. Інколи такі діти не люблять дотиків, тому для них важко, наприклад, обійматися. Головними ознаками аутизму у дитини є труднощі у розумінні мови, відсутність появи радості, прямого зорового контакту, уникання інших людей
і дітей.

         Зрозуміти дітей із РАС нелегко. Через те, що вони неохоче йдуть на мовний контакт, світ не здатен їх повністю сприйняти. Інколи із такою проблемою стикаються і самі батьки подібних дітей. Вони радять іншим не впадати у відчай чи депресію, а прийняти дитину такою, якою вона є. При цьому що раніше у сім’ї усвідомлять, з чим стикнулись, то краще. Раннє втручання дійсно має велике значення для майбутнього дитини і його родини в цілому. Стан аутизму визначають за допомогою спеціальних тестів. 

         Аутизм не виліковний, але при своєчасній діагностиці та корекційному втручанні, дитина може бути адаптована до життя у дорослому віці.

         Так, зокрема, батькам радять консультуватися із фахівцями, якщо:

-       малюк різко реагує на голосні звуки,

-       уникає спілкування та ігор з іншими дітьми й дорослими,

-       зациклюється на одній іграшці,

-       весь час повторює один і той самий рух,

-       не повторює звуки і слова,

-       довго не починає говорити.

 Помітивши цей розлад і знаючи як – можна допомогти.

         Розлади аутичного спектру (РАС) вже назвали «чумою ХХІ століття» за їх темпом зростання і відсутністю ліків чи інших методів, які могли б їх остаточно вилікувати чи попередити РАС. Поряд з тим, сьогодні вже є розроблені ефективні методики корекційної роботи, які хоч і не усувають РАС, а полегшують наслідки цих розладів і дозволяють інтегрувати дітей в соціум та значно покращити якість їх життя.

         «Аутизм – це не хвороба» – наголошують батьки особливих дітей, а розлад. Якщо діти з порушенням розвитку виховуються і навчаються разом з іншими дітьми – вони не гублять зв’язків з однолітками, навіть і в дорослому віці. Вони стають повноцінними членами громади і можуть принести не тільки користь своїй родині, а й усій нашій країні!