Моя дитина не розмовляє. Що робити: бити тривогу чи чекати далі?

Дата: 25.11.2024 13:39

Кількість переглядів: 16

Нормальний розвиток дитини неможливий без мовлення, оскільки мова — це не тільки інструмент спілкування. Вона є засобом мислення, уяви, управління своєю поведінкою, усвідомлення себе як особистості та своїх почуттів.

Перш ніж говорити про затримку мовленнєвого розвитку, потрібно зрозуміти, що для повноцінного спілкування дитина має оволодіти двома видами мовлення: активним і пасивним. Активне (експресивне) мовлення — це процес говоріння, пасивне (рецептивне) — це здатність розуміти, про що говорять чи просять інші. Наприклад, коли дитину просять принести м’ячик, вона несе саме м’ячик, а не, скажімо, кулькову ручку. Легко відрізняє за значенням слова «стілець» і «стіл», «ложка» і «виделка», «яблуко» і «цукерка».

Розвиток пасивної та активної форм мовлення не відбувається одночасно. Спочатку дитина вчиться розуміти інших, слухаючи чуже мовлення, а вже потім — говорити сама.

Про затримку мовленнєвого розвитку можна говорити, якщо у 1,5–2,5 роки словниковий запас малюка вкрай малий, а оволодіння мовленням сповільнене. Водночас ігрові, рухові, соціальні навички та навички розуміння розвинені в межах норми.

Віхи розвитку

Мозок дитини починає розвиватися від моменту зачаття, і 80 % його дозріває до трьох років. Протягом цього часу продовжують формуватися нейрони та з’являються і посилюються зв’язки між ними. Пізніше ці процеси уповільнюються.

До трьох років відбувається й розвиток мовлення. Тож чим швидше батьки та лікарі виявлять порушення чи затримку у розвитку, то більше шансів його скорегувати. Тому так важливо знати, що в поведінці та розвитку дитини є нормальним, а що виходить за межі норми. Розглянемо критерії психомоторного розвитку дітей раннього віку.

Від 0 до року

До 1 року більшість немовлят свідомо використовує 5–10 слів, а також:

• вловлює, звідки лунає звук;
• реагує на своє ім’я;
• махає «па-па» на прощання;
• реагує на прохання на кшталт «Подивися на маму»;
• гулить з інтонацією, так, ніби вони говорять реченнями;
• веде найпростіші діалоги: прислуховується, коли говорить дорослий та лепече у відповідь, коли той робить паузу;
• вимовляє найпростіші слова, як-от «та-то» чи та «ма-ма»;
• розуміє прості інструкції: «іди до мене», «принеси м’ячика»;
• показує на малюнку знайомі об’єкті чи речі на прохання батьків;
• імітує на прохання звуки тварин.

Від року до 18 місяців

У цьому віці в активному словнику малюка вже понад 10 слів. Він вміє пояснити, чого хоче за допомогою слів «Так», «Ні» чи «Дай», вигуків, жестів та киванням голови. На собі або на батьках показує деякі частини тіла.

Крім того, малюк може:

• копіювати слова батьків;
• імітувати реальну розмову;
• використовувати різну інтонацію: питальну, коли про щось просить, наприклад,  «Сік?», чи окличну, коли наполягає: «Сік!»;
• спонтанно вживати слова, а не просто реагувати на жести та звуки;
• використовувати жести та звуки для спілкування.

Від 18 місяців до 2 років

У активному словнику дитини понад 50 слів. Малюк розуміє характеристики предметів: розмір, колір, форму. В нього з’являється інтерес до інших дітей та перші спроби спілкування з однолітками.

У цей період дитина також:

• активно нарощує словниковий запас;
• може сформулювати словосполучення із двох слів, які іноді бувають неузгодженими, наприклад: «Я не ходити», «Я не читати книгу»;
• відповідає на запитання «Як тебе звати» та «Скільки тобі років?»;
• може назвати, що зображено на малюнку, знаходиться у кімнаті чи на вулиці;
• знає назви тварин, а іноді імітує їхні звуки («му», «ко-ко» тощо);
• може принести предмет на прохання дорослого;
• показує деякі частини тіла на прохання дорослого;
• вказує на цікаві предмети чи події, закликаючи дорослого подивитись на них;
• приносить речі чи іграшки, аби показати;
• вказує на об’єкти та чекає, щоб ви дорослий їх називав;
• використовує сюжетно-рольові ігри, як-от приготування їжі;
• спілкується жестами та словами з вами чи з улюбленою лялькою або іграшкою.

Після 1,5 до 2 років важливо звертати увагу на те, наскільки добре дитина здатна зрозуміти те, що ви говорите. Чи відповідає вона на ваші питання і реагує на прохання? 

Від 2 років до 3 років

У цьому віці зазвичай відбувається вибух у мовленнєвих та словесних навичках дітей. Словниковий запас дитини зростає до 200 слів, а іноді й більше. Дитина починає ідентифікувати себе словами: «Я», «Я сам», «Моє». Вчиться рахувати та ставить питання: «Що це?», «Хто це?». Може зв’язно переповісти прості події

• поєднувати три або більше слів у речення, наприклад: «Тато іде», «Лялька моя» та «Я хочу сік» (будова речення все ще може бути граматично некоректною);
• розрізняти кольори, форми та поняття, як-от «маленький» — «великий»;
• переказувати історії із книг, які йому часто читають;
• вивчати та співати прості пісеньки;
• розповідати простий вірш чи завершити останні слова в рядку за дорослим;
• висловлювати свої почуття словами: «Я голодний», «Максим сумний»;
• вказувати на частини тіла та загальні предмети;
• запам’ятовувати час доби;
• виконувати словесні команди без залучення жестів на кшталт «Постав чашку на стіл».

Як допомогти дитині в розвитку мовлення? 

• Розмовляти з дитиною. Активне спілкування сприяє розвитку мовлення, тому спілкуйтеся зі своєю дитиною: запитуйте її, слухайте відповіді, коментуйте свої дії. Використовуйте знайомі малюку слова, нові додавайте поступово. Вказуйте на предмети або звуки вдома, в продуктовому магазині, в машині тощо. Говоріть неквапливо. Занадто швидкий темп заважає дитині виокремити слова.
• Бути уважним і слухати. Дайте дитині закінчити думку, не переривайте її, не ігноруйте його слова. Перепитайте, якщо чогось не зрозуміли.
• Читати малюку чи влаштовувати прослуховування казки. А от перегляд телевізору — погана ідея. Інформаційний шум перевантажує мозок малюка та заважає йому осмислювати слова, які він чує.
• Заохочувати спілкуватися з однолітками. Це стимулює вербальну комунікацію, навіть якщо дитина спершу говоритиме з помилками.
• Провести лікування вушних інфекцій або будь-якого іншого захворювання, яке може вплинути на слух.
• Заохочувати своїх дітей якомога більше грати разом. Це може бути навіть катання м’яча вперед-назад, бо це теж потребує комунікації та вироблення правил.

« повернутися